Не бойся слышать голос Бога,
Почувствуй лёгкий ветерок,
Что тянет так теплом с порога,
Он не придти к тебе не мог.
Не бойся ждать, не бойся верить,
Не бойся к Господу воззвать.
Не бойся все ему доверить,
Ему ты можешь доверять.
Не бойся взять ты Царство Божье,
Что Бог тебе благоволил.
И не беги по бездорожью,
Он благодатью устелил
Твои пути, твои дороги
И твой нелегкий путь земной.
Чтоб каждый день быть ближе к Богу,
Чтобы придти к Нему - домой!
Не бойся ты определиться,
Что только с Богом, только с Ним,
Не бойся ты Ему открыться,
Назвать Спасителем своим.
Сказать не бойся людям твёрдо,
Что Он - твой Бог, а ты - Его.
Не будь как мир, таким же гордым,
И не стесняйся ничего.
Не бойся видеть эту землю -
Обетованную! Твою!
И только страх тебя объемлет,
Распни ты скованность свою.
Ту землю Бог тебе покажет,
Её увидишь впереди.
Твой верный Ангел тихо скажет:
"Не бойся и в неё войди!"
Не бойся быть ты к Богу ближе,
Благословения просить.
Никто не будет в нем постыжен,
Не бойся ты Его любить!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
